Читаємо з дітьми: книга “Майя та її мами” – думка юних читачів

Гучна книга української письменниці Лариси Денисенко “Майя та її мами”, презентація якої була відмінена на Форумі видавців у Львові, залишила дуже суперечливий післясмак.

З чого все починалося

У вересні нинішнього року український інформаційний простір вибухнув від новини про те, що презентація книги “Майя та її мами” письменниці Лариси Денисенко на Форумі видавців у Львові не відбудеться. Організатори заходу заявили, що бояться провокацій, оскільки низка націоналістичних організацій відкрито заявила про наміри зірвати презентацію книги. Причиною стала назва, яка, нібито, ображає почуття українського соціуму, адже він виступає за традиційну сім’ю. Критику викликав один абзац твору, в якому було написано, що головна героїня Майя виховується двома мамами, які люблять одна одну. Татом дівчинки є “секретний агент”, його ім’я невідоме.

Фейсбук-спільнота розділилась на два табори: одні захищали автора, звинувачуючи авторів скандалу в ксенофобії, інші ж запевняли, що українським дітям нема чого нав’язувати чужі нашій країні сімейні цінності. Коли конфлікт досяг апогею, автор відмовилася від презентації твору, щоб не ставити під загрозу дітей, які можуть прийти з батьками на зустріч в письменницею. “Майя та її мами” була виставлена ​​на продаж в Інтернеті зі зниженою ціною зі 150 грн до 120 грн. Текстовий варіант можна було безкоштовно скачати в Інтернеті.

Ажіотаж

Чого і слід було очікувати, ситуація з критикою викликала ажіотаж навколо книги. Скандал створив твору лише додаткову рекламу. І якщо спочатку її планували придбати не так багато читачів, то після конфлікту на Форумі видавців, книгу “Майя та її мами” розкуповували, як гарячі пиріжки.

Мене, як маму двох дітей, дана книга також зацікавила після гучного розголосу про заборону. І справа зовсім не в тому, що я нав’язую дітям будь-які цінності. В даному випадку я переслідувала одну цінність: познайомити сина і дочку з сучасною українською літературою, яка може бути захоплюючою і цікавою.

Зрозуміло, сучасні діти переважно люблять дивитися блогерів, мультики, грати в комп’ютерні ігри. Діти, які читають, без сумніву, є, але гаджети займають вагоме місце в дозвіллі юних українців. Для мене важливо показати дітям, що читання не менше захоплююче, ніж “Майн крафт”, і сучасна українська література може бути цікавою.

Піддавшись загальним настроям, я замовила книгу “Майя та її мами” в Інтернеті. У видавництві мені її не могли відправити кілька днів, незважаючи на передоплату. Зізналися чесно, що не очікували такого ажіотажу і просто не встигають виконати всі замовлення. Із доставкою видання обійшлося мені 135 грн. Коли ми довгоочікувану книгу-таки отримали, то виявилося, що нас там чекав невеличкий презент – три листівки.

Враження

Нову книгу, яка ще не втратила запах типографської фарби, ми трепетно ​​сіли читати втрьох. Для мене була важлива думка всіх: і 11-річної дочки і 5-річного сина. Однак, на жаль, твір нас розчарував …

Мій син не є посидючою дитиною, не завжди готовий слухати читання, однак є казки і книги, які його захоплюють. Він із задоволенням в черговий раз готовий слухати “Білосніжку” і “Попелюшку”, але “Майя та її мами” слухати просто не захотів. Як я не намагалася “грати” інтонацією, показувати картинки, яких в книзі в рази більше, ніж тексту, твір дитина не сприйняла і не запам’ятала. Можна було б послатися на вік і якісь дитячі і хлоп’ячі переваги, але …

Моя 11-річна дочка прочитала книгу дуже уважно. Деякі моменти про “секретних агентів” та інші нюанси не розуміла, перепитувала, проте вперто читала до останнього слова.

– Що, і все? – таким була перша реакція 6-класниці. – Тут просто описується клас, а я так чекала, що відбудуться якісь події, що вони про щось говоритимуть, щось робитимуть …

Післясмак

Після прочитання книги ми спробували про неї поговорити. Обговорили “моноброву” Раїса, подивилися ще раз картинки, спробували знайти захоплюючі моменти. І вирішили, що нам не сподобалося, в першу чергу, відсутність кульмінації, яку ми так чекали. Я спробувала пояснити важливі моменти про переселенців і кримських татар, які опинилися в складному становищі. Передивились ще раз інформацію в примітках. Однак відчувався післясмак якоїсь недомовленості. Хотілося прочитати про головних героїв щось ще, побачити їх в якихось ситуаціях, але книга вже, на жаль, закінчилася.

Щоб якось приховати своє розчарування, я порадила доньці переписати один абзац у зошит з української мови, оскільки додому в той день задали привести приклад тексту художнього стилю.

Яна Катасонова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *